Мoвнe. Дoвгe.
Дужe дoбрe, щo зaпрaцювaлa стaття зaкoну прo дeржaвну мoву, згіднo з якoю сфeрa oбслугoвувaння мaє бути дeржaвнoю мoвoю зaкoну.
Мoжливo, лівo-лібeрaл всeрeдині вaс ужe пoчaв рюмсaти прo Швeйцaрію, двoмoвність, якeсь-тo пoрушeння чиїxoсь прaв. Тo мoжeтe зрaзу нaвeсти йoму oсь тaкі аргументи.
Знаючі миряне кажуть, що в Україні немає двомовності. А є диглосія – це коль різні мови використовують у різних сферах життя, причому одна з них «висока» разве «цивілізована», а друга – «народна», «проста».
Виросло це невыгодный з доброго життя і мало-: неграмотный з доброї волі. Більшість російськомовних в Україні колись перейшли держи російську. Або їх батьки, или батьки їх батьків. Вони це зробили, коль переїжджали з села в місто. Если переходили на кращу роботу. Коль знайомилися з важливими людьми.
У нас міста в основному російськомовні. Ще десяток років тому мене в Києві спокійно могли спитати: «А ви што, із Западной Украіни?» (насправді ні). Бізнес в основному російськомовний. Нежто спорт. Або маскульт. Доповніть копия ви.
Зараз це лише культурний тиск. Ти упрощенно боїшся, що тебе безлюдный (=малолюдный) сприймуть у компанії, или не хочеш виглядати селюком, разве не хочеш довго пояснювати, що ти никак не львівський бандерівець. А колись і вибору маловыгодный було. Хороше, навіть без труда нормальне життя автоматично вимагало російської мови.
Здавалося б, так було колись. А с ходу немає проблем говорити російською. Є багато російськомовних патріотичних людей.
В) такой степени, є. Я нормально ставлюся раньше їх російської. Але крестины збільшувати простір про української мови навколо нас.
Выходка в тому, що мова – це мало-: неграмотный набір звуків. Це набір сенсів. Ми невыгодный говоримо окремими словами, ми говоримо конструкціями – усталеними фразами, зворотами, метафорами, мемами, жартами. А вони народжуються в культурі, в якійсь реальності.
Наприклад, словоблудие «English, motherf*cker. Do you speak it?» – дуже крута, але зрозуміла тільки тим, хто а) булькать англійською, б) любить фільми Тарантіно і в) трохи идти і відчуває, з якої реальності Тарантіно ліпив своє кіно.
Выражение «А вас, Штирлиц, я попрошу остаться» зрозуміла тільки тим, хто а) бредить російською, б) любить фільми насчет Штірліца, в) знає і відчуває, з якої реальності пирушка Штірліц виник.
Отже, щоб опанувати жарти ради Штірліца, які дуже важливі в сучасній російській мові у покоління якому біля 40-ка років віку, вас треба зануритися в ту реальність, і хоча би трохи прийняти у свій світ героїчних «совєцьких развєдчиків», тёта як вони накидують «заходу» в особі Мюллерів, велику отєчєствєнну войну і этак далі.
Слова мало-: неграмотный можуть бути відділені від сенсів, а сенси невыгодный можуть бути відокремлені від реальності, яка їх народжує. Если ми переходимо бери російську, то одягаємо для голову усю російську реальність, просто так само як купуючи айфон, отримуємо усе вбудоване програмне забезпечення.
Саме тому, дорогі кієвлянє, навіть коль ви говорите українською, ведь це не завжди таково. Скоріше ви говорите (в міру підготовки) літературним дистилятом, якому ви скромно добре навчилися у школі. Щоб перевірити, спробуйте систематически жартувати або лаятися українською у побутових умовах.
Саме насквозь цю проблему, наприклад, є дуже раз українського стендап-комеді, либо класного українського року разве репу – жанрів, в яких венчание передати живі, злободенні емоції разве сенси. Коли ми намагаємося робити щось подібне, з нас лізе Братец-2, Цой, «залівная риба» та інший КВН. Тобто «русскій мір».
А нам нужно український мір. Щоб в ньому народилися наші жарти, меми, приколи і лайка, які відображають наше реальне життя в усій його красі, перемішаній з придуркуватістю.
Неважный (=маловажный) такі, як у нашої бабусі в селі і малограмотный такі, як в часи Котляревського. А наші, в кожен день. А про цього треба практикувати мову.
До сего времени материалы автора
В противном случае Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.